Гладкий О.А. Предмет "Невідкладні стани в хірургії" Дата 13 квітня 2022 р. Група 4 - А л/с Практичне заняття №9. Тема "Невідкладні стани при захворюваннях та ушкодженнях органів сечової та статевої системи."
Викладач Гладкий О.А.
Предмет "Невідкладні стани в хірургії"
Група 4 - А л/с
Дата 13 квітня 2022 р.
Практичне заняття №9. Тема "Невідкладні стани при захворюваннях та ушкодженнях органів сечової та статевої системи."
Матеріали за посиланням:
Практичне заняття.
Практичні навички:
перша допомога в разі ускладнень сечокам’яної хвороби;
перша допомога в разі закритих і відкритих ушкоджень нирок, сечових шляхів і статевих органів;
перша допомога у випадку гострої затримки сечі;
догляд за хворими;
догляд за цистостомою.
УШКОДЖЕННЯ СЕЧОСТАТЕВИХ ОРГАНІВ
КЛАСИФІКАЦІЯ ТРАВМ НИРОК
І. Закриті ушкодження. Механізм травми: прямий удар в поперекову ділянку, падіння з висоти, здавлення тулуба.
1.Ушкодження капсули нирки.
2.Поверхневий розрив паренхими без порушення цілості миски та чашок.
3.Відрив полюса нирки.
4.Розмізження нирки.
5.Відрив нирки від судинної ніжки.
ІІ. Відкриті ушкодження.
1.Колото – різані.
2.Вогнепальні.
ІІІ. В залежності від кількості ушкоджених органів.
1.Ізольовані.
2.Комбіновані.
КЛІНІКА.
Біль в поперековій ділянці.
Клініка внутрішньої кровотечі.
При масивній кровотечі – явища шоку.
Гематурія.
ДІАГНОСТИКА.
Загальний аналіз сечі /гематурія/.
Хромоцистоскопія /витікання крові з гирла сечовода, відсутність синього забарвлення сечі/.
Екскреторна урографія /вихід контрасту за межі нирки/.
ЛІКУВАННЯ: залежить від стану пацієнта.
Задовільний стан, незначна гематурія, відсутність затікання контрасту за межі нирки – консервативне лікування: постільний режим, холод на поперекову ділянку, гемостатична терапія, динамічний нагляд.
Стан шоку, ознаки внутрішньої кровотечі, профузна гематурія – екстрена операція.
ВИДИ ОПЕРАЦІЙ:
Ушивання розриву.
Резекція полюсу нирки.
Нефректомія.
КЛАСИФІКАЦІЯ УШКОДЖЕНЬ СЕЧОВОГО МІХУРА
І. Закриті ушкодження. Механізм травми: удар в низ живота при переповненому сечовому міхурі. Ушкодження уламками тазу.
1.Внутрішньочеревний розрив /сечовий перитоніт/.
2.Позаочеревинний розрив /сечова флегмона клітковини/.
ІІ. Відкриті ушкодження.
1.По виду зброї:
а/ колото – різані;
б/ вогнепальні.
2.По відношенню до очеревини:
а/ внутрішньочеревні;
б/ позаочеревинні.
КЛІНІКА:
Внутрішньочеревне ушкодження: різкий біль в гіпогастрії, стан шоку, хибні позиви не сечовиділення, неможливість помочитися, через декілька годин приєднуються симптоми перитоніту, притуплення перкуторного звуку у відлогих частинах живота. На цистографії – скопичення контрасту у черевній порожнині.
Позаочеревинне ушкодження: різкий біль, шок, хибні позиви на сечовиділення, через декілька годин – сечова інфільтрація клітковини.
ЛІКУВАННЯ:
Внутрішньоочеревинне ушкодження: лапаротомія, ушивання рани сечового міхура, туалет черевної порожнини, раціональне дренування, епіцистостомія або постійний катетер на 5 – 6 днів.
Позаочеревинне ушкодження: зашивання рани, епіцистостомія, розкриття сечових запливів, дренування навколоміхурової клітковини.
УШКОДЖЕННЯ УРЕТРИ
МЕХАНІЗМ ТРАВМИ: забій промежини /при ударі, падінні/, розрив уламками тазових кісток, ушкодження уретри при катетеризації або цистоскопії.
КЛІНІКА. Біль в ділянці промежини, неможливість помочитися, виділення чистої крові з уретри /уретрорагія/, сечова інфільтрація промежинної клітковини.
ЛІКУВАННЯ. Епіцистостомія, розкриття сечових запливів, первинний шов уретри /накладається рідко внаслідок високого ризику інфікування і недостатності швів/ або вторинний шов після стухання запальних явищ і формування рубця.
ПЕРША ДОЛІКАРСЬКА ДОПОМОГА ПРИ ТРАВМАХ
СЕЧОСТАТЕВИХ ОРГАНІВ
Надати пацієнтові горизонтального положення.
Холод на поперекову ділянку, низ живота або промежину /в залежності від виду травми/.
Гемостатична терапія.
Протишокова терапія /по показаннях/.
Екстренна госпіталізація в урологічне відділення.
НИРКОКАМ’ЯНА ХВОРОБА / нефролітіаз /
ЕТІОПАТОГЕНЕЗ. Порушення мінерального обміну, пов’язане зі зміною кислотно – лужної рівноваги
КЛІНІКА. Нефролітіаз проявляє себе нападами ниркової кольки: сильний біль в поперековій ділянці, пацієнт не знаходить собі місця, кричить від болю, часте, болісне сечовиділення, гематурія, позитивний симптом Пастернацького.
ДІАГНОСТИКА.
Загальний аналіз сечі /гематурія/.
Хромоцистоскопія: затримка виділення індігокарміну з одного гірла сечовода.
УЗД.
Екскреторна урографія /тіні камінців/.
ЛІКУВАННЯ.
Консервативне: дієта, обмеження фізичних навантажень, санаторно – курортне лікування /Трускавець/, при супутньому запальному процесі – протизапальна терапія.
Хірургічне. Показання:
а/ напади ниркової кольки, які часто повторюються;
б/ супутній запальний процес;
в/ знижена функція нирки.
ОПЕРАЦІЇ: пієлолітотомія (видалення камінців з ниркової миски), резекція нирки, нефректомія.
ПЕРША ДОЛІКАРСЬКА ДОПОМОГА ПРИ НИРКОВІЙ КОЛЬЦІ
Знеболення /ненаркотичні і наркотичні анальгетики/.
Грілка на поперекову ділянку або тепла ванна.
Спазмолітики.
При неефективності першої допомоги і якщо напад перший – незалежно від ефекту – госпіталізація в урологічне відділення.
Гострий простатит. Гострий бактеріальний простатит проявляється місцевими і загальними симптомами. Місцеві симптоми - біль і порушення сечовипускання. Локалізація болю залежить від розташування запального вогнища в передміхуровій залозі по відношенню до уретрі, шийці сечового міхура і прямої кишці. Больовий синдром може мати різну інтенсивність: від відчуття печіння або дискомфорту до завдає гострий, нестерпний характер. У більшості випадків хворі відзначають виражені болі над лоном і в промежині. Іноді больовий синдром може бути обмежений хворобливістю при дефекації, почуттям тиску в прямій кишці, промежині в положенні сидячи. Характерні симптоми з боку нижніх сечових шляхів:
• Прискорене сечовипускання.
• Утруднення при сечовипусканні.
• Хворобливе сечовипускання.
Зрідка через вираженого набряку простати і порушення сечовипускання спостерігається його гостра затримка. При переході запалення на навоколоміхурову клітковину і стінку сечового міхура з'являється різко прискорене сечовипускання з болісними позивами-тенезмами. При зацікавленості стінки прямої кишки або жирової клітковииа навколо прямої кишки проявляються симптоми, що нагадують проктит (запалення прямої кишки) і парапроктит (гнійне запалення) з хворобливою дефекацією, виділенням слизу з прямої кишки, різким болем у промежині. Нерідко болючий спазм анального сфінктера настільки виражений, що робить, неможливим проведення пальцевого ректального дослідження.
Загальні симптоми - лихоманка, інтоксикація, погіршення загального самопочуття. У частини хворих підвищення температури тіла може бути єдиним проявом захворювання. Залежно від ступеня поширення запального процесу, його тяжкості, а також при переході запалення з передміхурової залози на навколишні тканини змінюється клінічна картина. Загальний стан стає важчим, наростають ознаки інтоксикації. Стан передміхурової залози, що оцінюється за допомогою пальцевого ректального дослідження, виявляє різні зміни. Найбільш характерною ознакою є виражена болючість. При переважанні катарального запалення передміхурової залози розміри її можуть бути нормальними або кілька збільшеними, зберігається її однорідність і чіткість контурів. У хворих простата збільшена, болюча. При абсцедуванні виявляється ділянка розм'якшення.
Лікування гострого простатиту. Для лікування гострого простатиту застосовуються антибіотики, що добре проникають у тканину передміхурової залози, наприклад Ципрофлоксацин. При не ускладненому перебігу хворі з гострим простатитом лікуються амбулаторно. Госпіталізації підлягають хворі з ознаками важкої інтоксикації. Хірургічне лікування простатиту показано при розвитку: - абсцесу передміхурової залози – трансректальне розкриття і дренування абсцесу.
Хронічний простатит. Звичайно розвивається після перенесеного гострого простатиту. Хворий відчуває тягнучі, ниючі болі в промежині, статевих органах, прямій кишці. Болі посилюються після довгого сидіння і стихають після ходьби, легких фізичних вправ. Ще відзначається печіння під час сечовипускання. Хворі, як правило, стають дратівливими, погано сплять вночі. Запущений хронічний простатит може привести до розвитку безпліддя, запалення сусідніх органів і багатьом іншим неприємностей.
Лікування. Лікування хронічного простатиту проводиться амбулаторно, але триваліше. Крім антибіотиків, теплових процедур і свічок, проводяться масаж передміхурової залози, рефлексотерапія. Хворим рекомендований активний спосіб життя, виключення з вживання алкоголю і гострої їжі.
АДЕНОМА ПЕРЕДМІХУРОВОЇ ЗАЛОЗИ
Зустрічається у чоловіків 50 років і старше.
ЕТІОЛОГІЯ І ПАТОГЕНЕЗ: Дисбаланс статевих гормонів у чоловіків похилого віку, як прояв клімаксу гіпертрофія парауретральних тілець власне передміхурова залоза утворює капсулу аденоми стиснення уретри порушення акту сечовипускання.
КЛІНІКА. Виділяють 3 стадії аденоми простати.
І стадія – струмінь сечі стає в’ялим, запізнюється початок сечовиділення, стають частішими і владними позиви на сечовипускання, особливо вночі, але сечовий міхур спорожнюється повністю.
ІІ стадія – затруднене сечовипускання, хворий не може повністю випорожнити сечовий міхур, навіть при сильному натужуванні. При дослідженні виявляється залишкова сеча.
ІІІ стадія – хворі мочаться часто, дуже малими порціями, а потім при переповненому сечовому міхурі сеча починає виділятися по краплинах /парадоксальна ішурія/. Після катетеризації сечовипускання може відновитися.
ДІАГНОСТИКА.
При пальпації виявляється переповнений сечовий міхур.
Після сечовипускання при перкусії тупість над лобком /залишкова сеча/.
Трансректальна пальпація передміхурової залози /збільшення в розмірах, розгладжування міждолевої борозни/.
УЗД
Флуометрія – визначення сили напору сечі
Екскреторна урографія
ЛІКУВАННЯ. Залежить від клінічної стадії.
І стадія – консервативне: альфузозин (дальфаз); теразозин; фінастерид
ІІ стадія – операція трансуретральна резекція (ТУР) аденоми: малоінвазивна ендоскопічна операція (випалювання речовини простати струмом надвисокої частоти)
ІІІ стадія – операція аденомектомія. В сучасній урології використовується як відкрита, так і ендоскопічна аденомектомія, яка набагато легше переноситься пацієнтами і дає набагато нижчу післяопераційну летальність. Якщо пацієнт, внаслідок похилого віку і важких супутніх захворювань, не може перенести аденомектомію, виконується епіцистостомія.
ПЕРША ДОПОМОГА ПРИ ГОСТРІЙ МЕХАНІЧНІЙ ЗАТРИМЦІ СЕЧІ.
1. Спробувати провести катетеризацію сечового міхура еластичним катетером.
2. Якщо катетеризацію виконати не удалося, провести пункцію сечового міхура і вивести сечу.
3. Транспортувати пацієнта в урологічне відділення.
ЗАПАЛЬНІ ЗАХВОРЮВАННЯ НИРОК ТА СЕЧОВОГО МІХУРА
ПІЄЛОНЕФРИТ. Неспецифічне інфекційно – запальне захворювання нирок, при якому в процес залучаються ниркова миска, чашечка та паренхима нирки.
КЛАСИФІКАЦІЯ:
Однобічний.
Двобічний.
Гострий.
Хронічний.
ЕТІОПАТОГЕНЕЗ. Найчастіші збудники – кишкова паличка, вульгарний протей, стафілокок, стрептокок, паличка синьо – зеленого гною.
Найбільш частий шлях проникнення інфекції – гематогенний, з віддаленого вогнища інфекції /тонзіліт, бронхіт, фурункульоз, інфікована рана/.
Значно рідше має місце підйомний /урогенний/ шлях проникнення інфекції в нирку з нижніх сечових шляхів внаслідок міхурово – сечоводного рефлюксу.
КЛІНІКА гострого пієлонефриту. Стан хворих тяжкий: загальна слабкість, біль в поперековій ділянці, зниження апетиту, нудота, блювання, сухий язик, підвищення температури тіла до 39 – 40о з ознобом, тахікардія. При пальпації напруження м”язів передньої черевної стінки і поперекової ділянки, біль в ділянці ураженої нирки, позитивний симптом Пастернацького.
ДІАГНОСТИКА:
Лейкоцитоз із зрушенням формули вліво, підвищена ШОЕ.
Лейкоцитурія.
Бактеріурія.
Зниження функції ураженої нирки при ХЦС, екскреторній урографії та радіоізотопному скануванні.
ЛІКУВАННЯ:
Постільний режим.
При порушенні балансу сечі – катетеризація сечовода.
Масивна антибіотикотерапія.
Хіміотерапія: 5 – НОК, невіграмон, бісептол.
Нітрофурани: фурадонін, фурагін, фуразолідон.
Сульфаніламіди – сульфапірідазін.
Дезінтоксикаційна терапія.
Боротьба з ацидозом.
Імунна терапія: антистафілококова плазма та гамма – глобулін, антиколібацилярна плазма.
КЛІНІКА ХРОНІЧНОГО ПІЄЛОНЕФРИТУ:
Загальні симптоми – субфебрильна температура, загальна слабкість, відсутність апетиту, нудота, хронічна анемія, зміна кольору обличчя /землистий/, сухість шкіри, артеріальна гіпертензія.
Місцеві симптоми – біль в поперековій ділянці, порушення сечовиділення /полі – або олігоурія/ та сечовипускання /дизурія/. При двобічному пієлонефриті розвивається хронічна ниркова недостатність.
ДІАГНОСТИКА:
Аналіз сечі: лейкоцитурія, бактеріурія, протеінурія, гематурія.
ХЦС – відсутність виділення індігокарміна.
УЗД – збільшення нирки, нерівність обрисів.
Екскреторна урографія: деформація чашечок та миски.
Радіоізотопне сканування: збільшення нирки, нерівність обрисів, великовогнищеві дефекти накопичення ізотопу.
ЛІКУВАННЯ:
Виявлення і санація вогнищ інфекції в організмі.
Відновлення нормального відтоку сечі з нирки /катетеризація сечовода пієлостомія/.
Довга антибактеріальна терапія переривчастими курсами. При далеко зайшовшому пієлонефриті, що не піддається терапії або при зморщуванні однієї нирки показана нефректомія.
ПІОНЕФРОЗ – незворотня стадія гнійно – некротичного запалення нирки при якому вона являє собою тонкостінний мішок, наповнений гноєм.
КЛІНІКА. Загальна слабкість, тупий ниючий біль в поперековій ділянці, похудання, субфебрильна температура, виділення мутної гнійної сечі. При пальпації визначається збільшена, малорухома, щільна, болісна нирка.
ДІАГНОСТИКА.
Хромоцистоскопія: з гирла сечовода виділяється густий гній або мутна сеча, індігокармін не виділяється.
УЗД: збільшення нирки, нерівність контурів.
Екскреторна урографія, радіоізотопне сканування – відсутність функції нирки.
ЛІКУВАННЯ: тільки хірургічне. При задовільній функції протилежної нирки – нефректомія, при її відсутності або різкому порушенні – нефростомія.
ГІДРОНЕФРОЗ. Захворювання, яке характеризується прогресуючим розширенням чашечок та миски з атрофією ниркової паренхими внаслідок порушення відтоку сечі з нирки.
КЛАСИФІКАЦІЯ.
Первинний або природжений.
Вторинний або набутий.
Розрізняють три стадії гідронефрозу:
І стадія – розширення миски;
ІІ стадія – розширення чашечок;
ІІІ стадія – атрофія ниркової паренхими, перетворення нирки в тонкостінний мішок.
ЕТІОПАТОГЕНЕЗ.
Природжена аномалія сечоводів.
Сечокам”яна хвороба.
Ушкодження сечоводів.
Пухлина миски сечовода.
КЛІНІКА.
Тупий біль в поперековій ділянці.
Гематурія.
Наявність збільшеної нирки при пальпації – гладкої, еластичної.
При двохсторонньому гідронефрозі – хронічна ниркова недостатність.
ДІАГНОСТИКА:
Хромоцистоскопія – відсутність виділення індігокаміну на ураженій стороні.
Обзорна урографія – збільшена тінь нирки.
Екскреторна урографія – розширення чашечок та миски, наявність перепони в сечоводі.
ЛІКУВАННЯ:
КОНСЕРВАТИВНЕ – при неускладненому гідронефрозі, який не порушує працездатності хворих. Хворі беруться на диспансерний облік, проводяться профілактичні курси протизапального лікування.
ХІРУРГІЧНЕ – види операцій:
а/ радикальні – пластичні операції по відновленню балансу сечі;
б/ паліативні – нефростомія, нефректомія /при задовільній функції протилежної нирки/.
ЦИСТИТ – запалення сечового міхура. Спостерігається частіше у жінок 20 – 25 років.
КЛАСИФІКАЦІЯ:
Первинний.
Вторинний.
Інфекційний.
Не інфекційний.
Специфічний.
Не специфічний.
ПЕРЕДУМОВНІ ФАКТОРИ: проникнення інфекції через уретру /висхідна інфекція/;
лімфо – або гематогенним шляхом з віддалених запальних вогнищ, дефлорація, ендоскопічне дослідження, катетеризація.
КЛІНІКА.
Біль внизу живота.
Часте болісне сечовипускання.
Мутна сеча, може бути з домішками крові.
Тенезми.
ДІАГНОСТИКА.
Аналіз сечі /клейкоцитурія, бактеріурія/.
Цистоскопія /гіперемія, набряк слизової оболонки, ін’єкція судин/.
ЦИСТОСКОПІЯ ТІЛЬКИ ПІД НАРКОЗОМ !
ЛІКУВАННЯ:
Постільний режим 5 – 7 днів.
Заборона статевих актів.
Дієта з виключенням алкоголю, гострих блюд.
Відвари сечогінних трав /нирковий чай, толокнянка, кукурудзяні рильця/.
Теплі ванни, грілки на низ живота.
Спазмолітики.
Анальгетики.
Антибіотики.
Нітрофурани.
При неефективності загальної антибіотикотерапії промивання сечового міхура теплими розчинами фурациліну 1 : 5000, 2% борною кислотою.
ЗАХВОРЮВАННЯ СТАТЕВОГО ЧЛЕНА ТА ЯЄЧОК
ФІМОЗ – звуження отвору крайньої плоті, яке не дозволяє повністю оголити голівку статевого члена. Частіше усього має природжений характер.
КЛІНІКА. Затруднення сечовипускання, роздування препуціального мішка при сечовипусканні, розвиток запалення препуціального мішка – баланопоститу.
ЛІКУВАННЯ – хірургічне – кругове вирізання крайньої плоті (circumcisio).
ПАРАФІМОЗ – защемлення голівки статевого члена відтягнутим назад звуженим зовнішнім кільцем крайньої плоті.
ЕТІОПАТОГЕНЕЗ. Може розвинутися при насильницькому оголенні голівки: при фімозі, при мастурбації, статевому акті. Защімлююче кільце порушує кровопостачання голівки, розвивається її запалення, а також некроз кільця крайньої плоті.
ЛІКУВАННЯ.
КОНСЕРВАТИВНЕ – вправлення голівки /може виконуватися на догоспітальному етапі/.
ОПЕРАТИВНЕ:
а/ розсічення защімлюючого кільця;
б/ при некрозі крайньої плоті – циркумцизія.
ОРХОЕПІДІДІМІТ – запалення яєчка та його придатку.
ЕТІОПАТОГЕНЕЗ. Інфекція попадає гематогенним або лімфогенним шляхом при епідемічному паротиті, грипі, тифі.
ПЕРЕДУМОВНІ ФАКТОРИ: травма, переохолодження, фізичне напруження, їзда верхи, мастурбація.
КЛІНІКА. Початок гострий, з високою температурою, болем, збільшенням і ущільненням яєчка та його придатку, гіперемією і набряком шкіри мошонки. Може розвинутися реактивна водянка оболонок яєчка.
ЛІКУВАННЯ
Постільний режим.
Імобілізація мошонки за допомогою суспензорію.
Антибіотики широкого спектру дії.
При водянці – пункція, евакуація рідини, введення антибіотиків.
При розвитку абсцесу – розкриття гнояка. При наявності некрозу придатка – епідідімектомія, при некрозі яєчка – гемікастрація.
ВАРИКОЦЕЛЕ – варикозне розширення вен сім’яного канатика. Часте захворювання чоловіків молодого віку /16 – 35 років/ спостерігається в більшості випадків зліва.
ЕТІОПАТОГЕНЕЗ. Порушення відтоку з лівої яєчкової вени. Внаслідок стенозу ниркової вени або її тромбозу.
КЛІНІКА. Біль в лівій половині мошонки, варикозне розширення вен сім’яного канатика, атрофія лівого яєчка, порушення сперматогенезу.
ЛІКУВАННЯ хірургічне: операція Іванісевича – перев’язка лівої яєчкової вени в її нижній треті. Ця операція не тільки не зменшує гіпертензію в нирці, але погіршуючи іще більше венозний відтік, збільшує її. Патогенетично обоснованою є операція накладання анастомозу між яєчковою та клубовою венами (тестікулоілеокальний анастомоз). Виконання операції Іванісевича в умовах ниркової гіпертензії є недопустимою.
ВОДЯНКА ОБОЛОНОК ЯЄЧКА – скупчення серозної рідини між оболонками яєчка.
ЕТІОЛОГІЯ – слабко виражене запалення оболонок яєчка.
КЛІНІКА. Розпираючий біль в мошонці, збільшення її в розмірах. При огляді мошонка грушовидної форми, при пальпації водянка м’яко – еластичної консистенції, виявляється симптом балотування. Тромбоектомія з ниркової вени або її пластика при стенозі.
ДІАГНОСТИКА.
Діафаноскопія /просвічування/. Водянка просвічує, пухлина яєчка ні.
Пункція.
ЛІКУВАННЯ хірургічне:
Операція Вінкельмана /розсічення та вивертання оболонок яєчка з наступним зшиванням/.
Операція Бергмана – вирізання оболонок яєчка.
Завдання:
Питання до домашнього завдання
1.Які допоміжні методи обстеження допомагають встановити діагноз запальних захворювань нирок?
2.Які операції виконуються при:
а/ піонефрозі;
б/ гідронефрозі.
3.Які фактори сприяють розвитку гострого циститу? Принципи лікування?
4.Яку дію першої допомоги можна виконати при парафімозі?
5. Випишіть рецепти препаратів для: а/хромоцистоскопії; б/екскреторної орографії; в/ антидоту йодовмісних препаратів
6. Яка травма сечостатевих органів характеризується уретрорагією?
Заходи першої долікарської допомоги?
Вирішіть задачі:
1. Пацієнт в п’яній бійці здобув удар ногою в нижню половину живота. При огляді: блідий загальмований. Пульс 104 на 1 хв, артеріальний тиск 90/60 мм рт. ст. Живіт напружений над лоном, щадиться в акті дихання, болісний при пальпації. Визначається позитивний симптом Щоткіна – Блюмберга.
- Попередній діагноз?
- Дії першої долікарської допомоги?
2. На ФАП звернувся пацієнт з гострою затримкою сечі внаслідок аденоми простати. Ваші дії?
3. Як Ви надасте першу долікарську допомогу при нападі ниркової кольки? Внаслідок Ваших дій напад ліквідовано.
Ваші подальші дії, якщо це перший в житті напад?
ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ
ВИБЕРІТЬ ОДНУ ПРАВИЛЬНУ ВІДПОВІДЬ
1. До методів дослідження органів сечовиділення належить усе, окрім:
а) холецистографії;
б) хромоцистоскопії;
в) урографії;
г) проби Винницького;
д) контрастної цистографії.
2. Укажіть індикатор для проведення хромоцистографії.
а) верографін;
б) кардіотраст;
в) урографін;
г) індигокармін;
д) цефазолін.
3. Макрогематурія вказує на:
а) підвищення білка в сечі;
б) подразнення очеревини;
в) перитоніт;
г) підвищення температури тіла;
д) наявність крові в сечі.
4. При тупій травмі живота з розривом сечового міхура найбільш інформативним методом дослідження е:
а) оглядова рентгенографія черевної порожнини;
б) лапароскопія;
в) контрастна цистографія;
г) іригоскопія;
д) загальний аналіз сечі.
5. При сечокам’яній хворобі одним з препаратів невідкладної допомоги є:
а) цефалоспорин;
б) сторофантин;
в) атропін;
г) рибоксин;
д) ортофен.
1. При гострому простатиті передміхурова залоза пальпується:
а) через передню черевну стінку;
б) через пряму кишку;
в) не пальпується;
г) у попереку;
д) в епігастральній ділянці.
ВИБЕРІТЬ ДЕКІЛЬКА ПРАВИЛЬНИХ ВІДПОВІДЕЙ
2. Клінічна картина сечокам’яної хвороби складається з таких симптомів:
а) підвищення температури тіла;
б) нудота, блювання;
в) вимушена нерухомість;
г) різкий біль;
д) неспокійна поведінка.
3. Сечокам’яну хворобу слід відрізняти від:
а) інфаркту міокарда;
б) гострого холециститу;
в) гострого апендициту;
г) гострого парапроктиту;
д) гострого медіастиніту.
4. Симптоми, характерні для раку сечового міхура.
а) симптом Пастернацького.
б) симптом Щоткина—Блюмберга.
в) дизурія.
г) піурія.
д) гематурія.
5. Пальпація через пряму кишку при аденомі передміхурової залози дає змогу виявити:
а) збільшення розмірів;
б) рухомість;
в) горбисту поверхню;
г) спаяність з навколишніми тканинами;
д) гладку поверхню.
6. При внутрішньочеревному розриві сечового міхура визначають симптоми:
а) Пастернацького;
б) Зимницького;
в) Воскресенського;
г) Щоткіна—Блюмберга;
д) Мерфі.
7. Необхідні заходи при парафімозі.
а) знеболення.
б) обмеження рухів.
в) обережне вправлення головки за допомогою стерильного вазеліну.
г) катетеризація сечового г) міхура.
д) застосування антикоагулянтів.
ДОПОВНІТЬ
8. Крипторхізм — це ...
9. Мікрогемату
10. Макрогематурія — це
11. Олігурія — це ...
УСТАНОВІТЬ ВІДПОВІДНІСТЬ
(кожна відповідь може використовуватись один раз, декілька разів або жодного разу
12. Патологія:
1) забій нирок;
2) тупа травма живота, розрив сечового міхура;
3) сечокам’яна хвороба;
4) гострий орхоепідидиміт;
5) гострий гнійний паранефрит.
Заходи невідкладної допомоги:
а) спазмолітики;
б) холод на ділянку травми;
в) розріз і дренування носа;
г) підвішуюча пов’язка;
д) антибіотики;
е) госпіталізація.
18. Патологія:
1) простатит;
2) орхоепідидиміт;
3) пієлонефрит;
4) паранефрит;
5) піонефроз.
Визначення:
а) запалення приниркової жирової клітковини;
б) запалення яєчка;
в) запалення придатків яєчка;
г) запалення передміхурової залози;
д) гнійне запалення з розплавленням паренхіми:
е) Гнійне запалення чашечково-мискової системи.
ВИБЕРІТЬ ЗАХОДИ НЕВІДКЛАДНОЇ ДОПОМОГИ
19. У разі забою нирок застосувати:
а) антикоагулянти;
б) гемостатики;
в) холод на поперек;
г) тепло на поперек;
д) спокій;
е) активізацію пацієнта;
ж) знеболення;
з) піднести кінцівки.
Термін виконання - вчора.
РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА
Базова:
Р.І. Поцюрко Організація роботи і обсяг невідкладеої медичної допомоги на фельдшерсько-акушерському пункті Київ. ВСВ. Медицина 2014
Боженков Ю.Г., Стороженко И.Н. Интенсивная терапия в неотложной хирургии живота. — М.: Медкнига, 2001. — 228 с.
Ковальчук Л.Я. Невідкладна хірургія. — Тернопіль: Укрмедкнига, 2000. — 270 с.
Навчальнийпосібник з хірургії в модулях: навч. посіб. / За ред. Л.М. Ковальчука. — К.: Медицина, 2011. — 480 с.
Палій Л.В. Анестезіологія та інтенсивна терапія: підручник. — К.: Медицина, 2008. — 223 с.
Палій Л.В. Основи реаніматології: навч. посіб. — К.: Медицина, 2008. — 164 с.
Раздольський І.В. Невідкладні стани в хірургії: підручник. — К.: Медицина, 2007. — 141 с.
Регида М.С., Кресюк В.І. Невідкладні стани в хірургії. — Львів, 2006. — 512 с.
Хіміч С.Д. Хірургія. — К.: Здоров’я, 2004.
Хірургія / О.М. Кіт, О.Л. Ковальчук, І.С. Вардинець та ін. — Тернопіль: Укрмедкнига, 2004. — 643 с.
Хірургія: підручник / О.Ю. Усенко, Г.В. Білоус, Г.Й. Путінцева. — К.: Медицина, 2010. — 400 с.
Додаткова:
Касевич Н.М. Медична етика і деонтологія: підручник. — К.: Медицина, 2010. — 200 с.
Касевич Н.М., Шаповал К.І. Охорона праці та безпека життєдіяльності працівників: підручник. — К.: Медицина, 2010. — 248 с.
Тарасюк В.С., Кучанська Г.Б. Охорона праці в лікувально-профілактичних закладах. Безпека життєдіяльності: підручник. — К.: Медицина, 2010. — 488 с.
Хірургія (факультетська): підручник / М.П. Захараш, О.І. Пойда, М.Д. Кучер та ін.; за ред. М.П. Захараша. — К., 2006. — 656 с.
Хірургія дитячого віку: підручник / За ред. В.І. Сушка, Д.Ю. Кравчені. — К.: Медицина, 2009. — 800 с.
Чепкий Л.П., Ткаченко Р.О. Анестезіологія, реаніматологія та інтенсивна терапія. — К.: Вища школа, 2004 — 326 с.
Черенько М.П., Ваврик Ж.М. Загальна хірургія. — К.: Здоров’я. — 2004. — 612 с.
Шидловський В.О., Захараш М.П. Факультетська хірургія. — Тернопіль: Медкнига, 2002. — 378 с.
О.М. Кіт та ін. Медсестринство в хірургії. Стор. 429-445
Підручник у кого немає - за цією адресою:.
htfps:intranet.tdmu.edu.ua/
https://search.rsl.ru/ru/
https://med-books.info/66_
Моя пошта gladkiy.aleksandr55@
З повагою Ваш О.А.
Комментарии
Отправить комментарий